Восьмий апеляційний адміністративний суд 14 липня 2026 року поставив крапку у справі №460/1042/26, яка стане орієнтиром для десятків тисяч чоловіків, котрі виховують дітей дружини від попереднього шлюбу. Суд підтвердив: чоловік, який офіційно не є батьком дитини за документами, але фактично утримує трьох і більше неповнолітніх — рідних та нерідних — має повне право на відстрочку від призову за пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суть справи
Чоловік перебуває у шлюбі, в якому народилося двоє спільних дітей. Крім того, у сім’ї виховується син дружини від першого шлюбу — дитина, батьком якої за свідоцтвом про народження записаний інший чоловік. Разом виходить троє неповнолітніх дітей на утриманні — саме та кількість, яка за законом звільняє від призову під час мобілізації.
Територіальний центр комплектування відмовив у відстрочці. Аргумент був простий і формальний: у свідоцтві про народження пасинка заявник не значиться батьком, а отже, за офіційними документами в шлюбі є лише двоє дітей — і підстави для відстрочки немає.
Позивач звернувся до суду й отримав підтримку спочатку в Рівненському окружному адміністративному суді, а тепер — і в апеляції.
Чому формальна відсутність запису про батьківство не має значення
Суд наголосив на ключовому: закон пов’язує право на відстрочку не з питанням біологічного чи юридичного батьківства, а з фактом перебування дитини на утриманні військовозобов’язаного. Це принципово інша підстава, і підмінювати її записом у свідоцтві про народження — помилка, яку й припустився ТЦК та СП.
Стаття 268 Сімейного кодексу України прямо передбачає обов’язок вітчима утримувати пасинка, який проживає з ним однією сім’єю, за двох умов:
- у дитини немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів чи сестер, або ці особи з поважних причин не можуть забезпечити належне утримання;
- вітчим має фактичну спроможність надавати матеріальну допомогу.
«Родзинка» справи: нотаріальна заява біологічного батька
Найцікавіший елемент цієї справи — доказ, яким позивач підтвердив неспроможність біологічного батька дитини утримувати сина. Замість тривалого судового встановлення факту ухилення від аліментів чи позбавлення батьківських прав, було використано простіший інструмент: нотаріально посвідчену заяву самого біологічного батька.
У заяві від 28.06.2024 чоловік прямо визнав, що не здійснює фінансового утримання сина, не бере участі в його вихованні, і що дитина повністю перебуває на матеріальному забезпеченні вітчима — включно з проживанням, навчанням, лікуванням, дозвіллям та одягом.
Суд визнав цей документ належним і достатнім доказом того, що умова з частини 1 статті 268 СК України виконана: у дитини хоч формально є батько, але він з поважних чи не поважних причин фактично не забезпечує належного утримання. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №160/11228/23, апеляційний суд підтвердив, що такий підхід відповідає усталеній судовій практиці.
Що це означає на практиці
Для чоловіків, які виховують дітей дружини від попереднього шлюбу і претендують на відстрочку як батьки трьох і більше дітей, рішення дає чіткий алгоритм доказування:
- Свідоцтво про шлюб з матір’ю дітей.
- Документи, що підтверджують спільне проживання однією сім’єю (довідка про склад сім’ї).
- Докази неспроможності іншого з батьків утримувати дитину — і тут коло доказів широке: свідоцтво про смерть, рішення суду про позбавлення батьківських прав, вирок про позбавлення волі, висновок медико-соціальної експертизи, або — як у цій справі — нотаріально посвідчена заява самого біологічного батька про непричетність до утримання й виховання дитини.
- Інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність заборгованості зі сплати аліментів (якщо аліменти взагалі стягувалися).
Суд також нагадав важливий процесуальний момент: рішення комісії ТЦК та СП про відмову у відстрочці не є проявом дискреційних повноважень у класичному розумінні. Якщо законодавчі умови виконані, а заявник надав усі належні документи, орган зобов’язаний надати відстрочку — і суд може не просто скасувати неправомірну відмову, а й зобов’язати ТЦК ухвалити конкретне рішення на користь заявника.
Висновок
Рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №460/1042/26 закриває прогалину, якою нерідко користувалися територіальні центри комплектування, відмовляючи вітчимам у відстрочці через формальну відсутність запису про батьківство в документах дитини. Головне — не юридичний статус, а реальний факт утримання дитини та неспроможність (чи небажання) іншого з біологічних батьків це утримання забезпечувати.
Якщо ви опинилися в подібній ситуації й отримали відмову ТЦК через те, що не є біологічним чи юридичним батьком дитини дружини — це рішення суду дає підстави оскаржити таку відмову. Адвокати PRO.ЗАХИСТ супроводжують подібні справи від збору доказової бази до представництва в суді.